| ПИСЬМО
ПРАДСТАЎНІКА КНЯЗЯ РАДЗІВІЛА АРАЧЭЎСКАГА КНЯЗЮ РАДЗІВІЛУ АБ ВЫСТУПЛЕННІ СЯЛЯН
У
ЯГО ВАЛОДАННІ
ДРАЧКАВЕ СУПРАЦЬ ШЛЯХЦІЦАЎ I
АКАНОМА
МОЙПША
13 красавіка
1748 г.
Светлейший
князь, господин мой и благодетель! Припадая к ногам вашим, сообщаю, что в
Драчковском владении вашей милости, находящемся в пользовании пани Ментыцкой,
случилось недостойное происшествие. Как установлено, ясновельможный пан
Арамович, собрав 14 чел., среди которых находилась и шляхта, а также один рыцарь
из той же хоругви, что и он, в сопровождении возного приехал в 10 час. ночи в
дер. Домошаны, принадлежащую к Драчковскому владению.
Одни
говорят, что они сразу легли спать, а другие письменно показали, что они начали
связывать и мучить людей. Крестьяне дали знать соседям и в течение часа из этой
и других деревень быстро собралось свыше 100 чел., которые стали наступать. Во
время этого нападения были ранены трое крестьян, но все они останутся живы. Те,
забаррикадировавшись и не имея больше, чем стрелять, старались просьбами
умилостивить крестьян. Последние, не обращая внимания, ломились, но вломиться не
смогли. Тогда они обложили дом соломой и хотели поджечь. Видя это, Арамович и
его сообщители, запершиеся в доме, вышли.
Крестьяне
поступили с ними, как им вздумалось. Достаточно сказать, что господа попомнят
драчковских крестьян до конца жизни.
В
этой свалке зверски избили тамошнего управляющего Мойгиша, которого осматривали
в Минске. Голову ему пробили до самого мозга, переломали кости рук и
ног.
Притом
те же крестьяне также зверски избили земянина той же волости. Он еще жив, но в
тяжелом состоянии. Его милость пана Арамовича и другого рыцаря уважили в свое
удовольствие. Обоих сообщников основательно связали и наделили их колодками на
руки и ноги. Хорошо обо всех позаботившись, они продержали их под замком с 28
марта до 9 апреля и повезли под охраной в Слуцк, так что заволновалось все
Минское воев. и немало должностных лиц сбежало в Минск.
Итак,
предвидя, что из настоящего положения могут возникнуть волнения, я поспешил в
Минск. По пути их догнал хорунжий пан Лясковский. Не говоря о своих намерениях,
я велел их освободить, оставив 2 чел. в качестве свидетелей, а 4 зачинщиков
приказал доставить в Слуцк. Сейчас они в замке под стражей.
По
прибытии в Минск я подал жалобу для занесения в книги на основании
произведенного мною допроса. Е. м. пан Ментыцкий тоже подал на основании выписки
из протокола освидетельствования Арамовича. Я немедленно внес отзыв от вашего
имени, указав, что вы, в. м. князь, господин мой и благодетель, ничего не
знаете, ибо нахальные крестьяне всюду объявили, будто им дано такое указание
нашим милостивым князем. Об этом мне говорили многие минские должностные лица,
но я всеми силами отрицал это, утверждая, что бунты у нас немедленно
усмиряются.
Ведь
во всей Короне и Литве известно кричевское выступление, в котором погибло 2000
бунтовщиков. Так и теперь может случиться. И если бы даже не стало Драчкова, то
и так у в. м. светлейшего князя и благодетеля останется дважды по 100 000
подданных.
Сообщаю
об этом, посылаю выписки и отзыв.
Нижайший
слуга в. м. светлейшего князя, господина моего и благодетеля, Юзеф Орачевский.
Дня 13 апреля 1748 г.
Белоруссия
в эпоху феодализма. Мн., 1960. Т. 2. С. 394—396.
АКТ
КАМОРЧАГА ДЭКРЭТА НАКОНТ МЕЖАЎ
МЯСТЭЧКА
ПРЫЛЕПЫ
8 мая
1778 г.
Года
1778, месяца мая 8 дня.
На
ўрадзе
ЯКМ
Мінскага
ваяводства
стаў
асабіста кс.
Гедэон Гаеўскі,
старшыня мінскага кляштара
Св. Базыля, і
падаўца актаў выпіс дэкрэта (...):
«Выпіс
рашэння каморніцкага суда
паводле
дэкрэта Галоўнага Трыбунала ВКЛ ад 1775 г.,
месяца сакавіка
14 дня
Навагрудскай
кадэнцыі, якое вынесена
ў
тым жа 1775 г.,
26 чэрвеня,
у
спрэчцы
паміж маёнткам Прылепы мітрапаліта Усяе Русі кс. Грабніцкага і маёнткам
Кардоўшчына кн. Халяваў, якія размешчаны ў Мінскім ваяводстве, каторая спрэчка
пачалася 5 лютага
1756 г.
(...)
Справа
па скарзе п. Клеафаса
Гласкі, пінскага падчашага, упаўнаважанага і генеральнага камісара маёнткаў кс.
Фларыяна Грабніцкага, мітрапаліта Усёй Русі, полацкага біскупа на
кн. Яна, Мацея,
Антонія, Стэфана і Францішка Халяваў, родных
братоў,
і пана Юзафа Пагоскага, (...)
аб
тым, што маёнтак Прылепы Мінскага ваяв.,
які
ад доўгіх часоў належаў кн. Чартарыйскім, вячыстым правам
дастаўся
пісару п.
Яну Уладыку
Яцкевічу, а
пасля яго
смерці —
яго
зяцям і дочкам
кн. Васілю
Іванавічу і Ганне з Яцкевічаў Саламярэцкім і панам
Яну і
Марыяне з Яцкевічаў Завішычам. Палову гэтага маёнтка пры р. Усяжы кн. Васіль і
Ганна Саламярэцкія 15 верасня
1512 г.
прадалі за
120 коп грошаў
мітрапаліту Усяе Русі кс.
Солтану і
яго наступнікам і надалі ва ўласнасць паводле
старых абмежаванняў.
Другую
палову маёнтка Прылепы паны Ян і
Марыяна Завішы прадалі таму ж
мітрапаліту
кс.
Солтану 21 лютага 1518 г., каторы продаж быў
прызнаны ў актах
Галоўнага
Трыбунала
ВКЛ 30 верасня 1627 г. (...) У маі
1518 г.,
6га індыкта
кароль Жыгімонт I
пацвердзіў
мітрапаліту кс. Солтану
два купчыя лісты
на
мк Прылепы, дадзеныя Саламярэцкімі
і Завішамі, з абмежаваннем
яго земляў
на
вечныя часы. Пазней, ужо пасля смерці
кс.
Солтана, б мая 1598 г. п. Захарыяш Смешка ад імя
ўладальніка мітрапаліта кс.
Міхала
Рагозы
мк Прылепы, падаўшы
ў
адміністрацыю п. Паўлу Старусе, інвентаром апісаў. У
далейшым часе, калі
паміж прылепскімі землямі і маёнткам
Сурожыцы, які
быў у
пасэсіі
п. Даніэля Панятоўскага, распачалася памежная спрэчка, суддзі ад караля
Жыгімонта III
віленскі
падкаморы п. Крыштаф Кавячынскі і п.
Адам ВельямінРуцкі,
а
таксама кар. камісары
пп. Марцін Івашкевіч і Траян ТамковічСяліцкі 7 лістапада
1631 г.
з'ехаліся на
мясцовасць і,
выслухаўшы сведкаў і агледзеўшы дакументы, пакінулі мяжу прылепскую паводле
абмежавання ў лісце Завішаў. Гэты дэкрэт кар.
камісараў
кароль Жыгімонт III
1 лютага
1632 г.
пацвердзіў сваім прывілеем. У
апошнія
часы,
калі
мітрапаліт Усяе Русі кс. Фларыян Грабніцкі працягнуў працэс у
Галоўным
Трыбунале ВКЛ, пачаты яго папярэднікамі з дзедзічамі мка Астрашыцкі Гарадок,
папярэднікамі цяперашняга ўласніка мінскага скарбніка п. Антонія
МінкоўскагаБагушэвіча, аб законе
сенажаці
над
р. Усяжай, п. Багушэвіч
паводле старажытнага абмежавання сваім угодлівым лістом ад 3 снежня
1749 г.
паступіў гэтую сенажаць да
маёнтка Прылепы. [1] [2]
| |